Визначні дати та події у листопаді місяці 2017





Листопад 2017
13.11.2017
Міжнародний день сліпих
13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї - відомий педагог, який заснував у Парижі і Петербурзі декілька шкіл і підприємств для сліпих. За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я саме ця дата відзначається як День сліпих.
До XVIII століття світ не знав навчальних закладів для сліпих. Валентин Гаюї вперше продемонстрував свій метод навчання сліпих, за допомогою придуманого ним шрифту. У 1784 році в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, на свої власні кошти в своєму власному будинку він відкрив першу в світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих». Першим учнем Валентина Гаюї був підібраний на церковній паперті хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім в школу поступили ще 11 його безпритульних однолітків.
Навчання та виховання сліпих дітей Валентин Гаюї поставив на наукову основу. Він розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал». Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні літери, видавлені рельєфом на щільному папері. Головне достоїнство «унціала» полягало в тому, що за допомогою цього шрифту можна було навчати сліпих дітей читанню і друкувати книги для сліпих. Шрифт був пересувний, і це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту. Крім цього Валентин Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Цьому ремеслу він навчав і своїх вихованців. Ідея створення книг для сліпих також належить Валентину Гаюї.
Не дивлячись на величезні матеріальні утруднення, Валентин Гаюї побудував при школі друкарню і надрукував в ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом - «унціалом». Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем шрифту рельєфного шестіточія. (У 1829 році француз Луї Брайль - вихованець Паризького національного інституту для сліпих дітей розробив універсальну систему рельєфно-точкового шрифту, що знайшов розповсюдження у всіх країнах світу).
У 1803 році Валентин Гаюї отримав пропозицію російського імператора Олександра I відкрити в Санкт-Петербурзі навчально-виховний заклад для сліпих. У 1807 році Олександром I були затверджені Статут, штати і бюджет Санкт-Петербурзького інституту робочих сліпих. У пам’ять про перших зачинателів перших навчальних закладів для незрячих в світі і відзначається Міжнародний день сліпих.
Соціальне відео- https://www.youtube.com/watch?v=zOZWQPq6CcE
14.11.2017
Міжнародний день логопеда

Професійне свято логопедів - «Міжнародний День логопеда» відзначається 14 листопада. Помилково вважати, що вчитель-логопед працює над виправленням тільки неправильної вимови звуків. Корекція звуковимови - це тільки верхівка айсберга. Логопед працює з усіма порушеннями мовлення: загальним недорозвиненням мовлення; її відсутністю, порушеннями голосу, темпу і тембру мови, мовними відхиленнями внаслідок патології центральної нервової системи. На жаль, багато хто про це недостатньо обізнані і недооцінюють важливість своєчасної логопедичної допомоги. Рання діагностика мовленнєвих відхилень є запорукою успішних логопедичних занять.
За даними статистики, на жаль, число мовних розладів зростає з року в рік, у зв’язку з цим актуальність проблем корекції мовних порушень у дітей вже приймає глобальний характер.
Процес коригування мовлення у дитини - тривалий шлях, який вимагає величезного терпіння його батьків і близьких, дисципліни з боку самої дитини. Однак тільки цей важкий шлях може призвести до позитивних результатів і успішного навчання в школі. Пам’ятайте - за результатом завжди стоять конкретні люди - вчителі-логопеди.
У «Міжнародний День логопеда» ми приєднуємося до численних привітань на адресу наших незамінних вчителів-логопедів і бажаємо їм міцного здоров’я, успіхів у їх нелегкій праці, родинного тепла і простого людського щастя! Зі святом вас, дорогі логопеди!
15.11.2017
1945 — в австрійському місті Аугсбург було засновано першу Українську вільну академію наук

 Українська вільна академія наукУВАН (англ. Ukrainian FreeAcademyofSciences (UVAN); UkrainianAcademyofArtsandSciencesinthe US) — академія, створена 15 листопада 1945 в Авґсбурзі гуртом українських учених в еміграції. Тоді ж схвалено проект статуту, який визначав УВАН як спадкоємницю традицій і продовжувачки діяльності ВУАН у Києві 1920 — початку 1930-х років.
      Фактично існувало три організації УВАН: УВАН у США, УВАН у Канаді та УВАН в Європі (з 1976 стала представництвом УВАН у США), що поступово виникли одна з одної за географічним принципом.

Початок діяльності: УВАН в Європі

      Спершу УВАН складалася з фахових наукових груп (1947 рік — 17), що об'єднували близько 150 науковців, які влаштовували наукові конференції, а раз на рік спільну для всіх груп Шевченківську конференцію.
     Першим президентом УВАН був Дмитро Дорошенко. Діяло Товариство прихильників УВАН під керівництвом Василя Мудрого.
     Від 1946 року УВАН видавала інформаційний «Бюлетень», від 1947 року — «Літопис УВАН» і наукові праці (серед інших альбом «Історичні плани Києва» Петра Курінного  й  Олекси Повстенка, монографію Бориса Крупницького «Гетьман Данило Апостол» тощо).
18 квітня 1948 року на нараді керівних членів УВАН у Реґенсбурзі обрано перших 24 дійсних членів УВАН.

Переїзд: УВАН у Канаді

      З кінця 1948 року, через виїзд великої частини еміграції за океан, осередок УВАН в Авґсбурзі почав втрачати значення (вже 1947 переїхав до Канади Дмитро Дорошенко), і 1949 року президію УВАН перенесено до Вінніпеґу. Президентом Канадської УВАН був (по смерті Дмитра Дорошенка 1951 року) Леонід Білецький, 1954—1974 Ярослав Рудницький, 1974—1977 (і знову з 1980) Олександр Баран, 1977—1980 Ярослав Розумний.
      Канадська УВАН ділиться на інститути й комісії, має бібліотеку й архів, видає серії «Slavistica», «Onomastica», «UkrainicaCanadiana» (остання бібліографічного характеру), «Українські вчені» (1949—1961). Крім того, видала «Кобзар» Тараса Шевченка за редакцією Леоніда Білецького в чотирьох томах (1952—1954), «Матеріали до українсько-канадської фолькльористики і діалектології» (1956—1963); «AnEtymologicalDictionaryofUkrainian Language» Ярослава Рудницького (1962), «Історію українців Канади» Михайла Марунчака (1968), «HistoryoftheUkrainianLiteraturein Canada» Микити Мандрики (1968), «Ювілейний збірник» (1976) та ін.

УВАН у США

      Члени УВАН, які переїхали до США, 1950 обрали тимчасову управу і заснували Фундацію УВАН, яка мала матеріально підтримувати діяльність УВАН. Першим президентом УВАН у США був Михайло Вєтухів. УВАН у США має тепер відділи: Історичний, Філософський та Філологічний, Економічний та Суспільних наук, Природничий та Медичних наук, Фізико-Хімічний, Математичних та Технічних  наук і Мистецький. Кураторію; нараховує на 1 червня 1980 — 67 дійсних членів і близько 200 членів-кореспондентів та наукових співробітників; осідком є Нью-Йорк. По смерті Михайла Вєтухова 1959 президентом УВАН у США став Юрій Шевельов (до 1961), потім Олександр Архимович (до 1970) та Олександр Оглоблин (до 1979), далі знову Юрій Шевельов.
16.11.2017
Міжнародний день толерантності (терпимості)

Міжнародний день терпимості (толерантності) був оголошений ЮНЕСКО в листопаді 1995 року з нагоди 50-річного ювілею цієї організації і відзначається щорічно 16 листопада.
16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів терпимості. В 1996 році Генеральна Асамблея запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день толерантності, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість. Тепер відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/51/95.
Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації.
У цей Міжнародний день терпимості давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і будемо прагнути до створення більш терпимих громад, в житті яких вкорениться цей основоположний ідеал.
Правила толерантного спілкування, відеофільми про толерантність -https://www.youtube.com/watch?v=tiRzEmD5XcI

17.11.2017
День студента

Міжнародний день студентів встановлений 17 листопада 1946 року на Всесвітньому конгресі студентів, що відбувся в Празі, в пам'ять чеських студентів-патріотів.
В Україні 17 листопада стали відзначати як День студента з 1999 року згідно з Указом Президента від 16.06.1999 №659/99.
Традиції святкування Дня студента в Україні ще не склалися. Для когось День студента — черговий нічим не знаменний день, або просто привід повеселитися, а для когось — день символічного об'єднання, підвищення ролі студентства в громадському та політичному житті країни.
В Україні святкують два Дні студента — збігається з Міжнародним (17 листопада) і Тетянин день, день великомучениці Татьяни, святої покровительки всіх студентів (25 січня). Це дуже зручно, адже один День студента святкується напередодні сесії, а інший — по закінченню.

День студента у світі

Студенти Данії надають перевагу проведенню Дня студента у колі найближчих та вірних друзів. Зазвичай вдень вони збираються у когось вдома, співають, інколи під гітару, а ввечері йдуть компанією до ресторану.
Американці у всьому полюбляють свободу. Мабуть, тому студентам в Америці подобається відпочивати з друзями, зі своїм хлопцем чи дівчиною за містом на природі. Для американців не є проблема, де і як святкувати, головне, вони завжди намагаються робити те, що їм подобається.
Бельгійські студенти не цураються будь-яких студентських свят. Успішне закінчення сесії – гарний привід для зустрічі друзів. Тут полюбляють збиратися компанії з давніх знайомих, частіше усього 7-8 осіб. Найпопулярніше місце зібрання – кафе. На природу, тобто на пікніки, бельгійські студенти виїжджають дуже рідко. Щодо проведення самих свят, то на відміну від наших студентів, бельгійці не дуже полюбляють співати, хоча зовсім не проти послухати сучасну музику.
Студентська молодь у Болгарії відзначає своє свято 8-го грудня. Ця дата пов’язана з історією Софійського університету ім. Климента Охридського. У 1903 році, коли Софійський університет був єдиним у Болгарії вищим навчальним закладом, академічна рада вирішила оголосити восьме грудня святом університету. За церковним календарем саме тоді відзначався день святого Климента Охридського. Климент Охридський був одним з п’яти, хто врятувався, з учнів святих братів Кирила та Мефодія. У місті Охриді (зараз воно в межах Республіки Македонії) він заснував в кінці ІХ століття при Охридському монастирі велику культосвітню школу, метою якої було виховання й утворення нової культурної еліти Болгарії.Після 1944 року святкування студентського свята було перенесено на 17 листопада. Але в 1962 році з нагоди 80-річчя Софійського університету свято повернули на стару дату. У цей день вищі навчальні заклади у всій країні закриті, а студенти святкують своє свято в гучних компаніях.

20 листопада - Всесвітній день дитини
Всесвітній день дитини, 20 листопада, відзначається вже понад півстоліття по всьому світу. Це день братерства всіх дітей, розуміння, любові. Цілі свята спрямовані на добробут всіх дітей, щоб їх права дотримувалися, щоб вони жили щасливо, мали турботливих батьків і виросли достойними людьми.

Свято – це не тільки ряд розважальних заходів для дітей та батьків, які викликають бурю радості і море вражень. Це ще і різні акції, спрямовані на дотримання дитячих прав, поліпшення становища дітей, благодійні вечори, кошти від яких вручаються дитячим будинкам, лікарням. Святкування дня дитини звертає увагу на нагальні проблеми сучасного дитячого світу, а їх чимало. На різні заходи в цей день слід ходити з дітьми, щоб вони з раннього віку розуміли, що потрібно дбати про тих, хто народився в проблемній чи малозабезпеченої сім'ї, формували такі якості, як доброта і чуйність.
20 листопада Генеральною Асамблеєю ООН була заснована Декларація прав дитини (Конвенція про права дитини), в ній описані вимоги до роботи з дітьми у сферах виживання, загального формування і виховання, захисту прав, доступу до суспільного життя і діяльності в ній. Цю дату спеціально не вибирали, уряд держав могло призначити будь-який день. У деяких країнах день дитини проходить 20 вересня.
Конвенція зобов'язує держави забезпечити дітям щасливе і благополучне життя, їх права повинні бути дотримані. Головний закон Конвенції – визнання дітей повноцінними і повноправними особами.
У батьків багато завдань – забезпечити дитину нормальними умовами для розвитку і здоров'я, дати йому гарну освіту, навчити тому, що стати в нагоді в житті, виховати характер, любов до навколишнього світу і людям, прагнення до прекрасного, вивести його у доросле життя підготовленим і таким, що відбувся. Однак не всі розуміють ці завдання. А хтось просто не помічає проблем чи вважає їх необгрунтованими і не вартими їх часу і сил. Але ж суспільство має бути здорово і духовно, і фізично, а це можливо завдяки пріоритетним завданням держави і самого народу. Тому і з'явився такий свято, він звертає погляди очей і сердець на дитячі проблеми і допомагає робити світ кращим. Зараз Всесвітній день дитини відзначають 145 країн.
21 листопада в Україні – День Гідності та Свободи!


Україна, 2014-й: «Україна - це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи, і Революція 2013-го року, Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи», - зазначив глава держави, Петро Порошенко.
Раніше Указом від 19 листопада 2005 року № 1619/2005, Президент України Віктор Ющенко встановив свято - День Свободи. Було запропоновано святкувати це свято щорічно, 22 листопада, з метою затвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, виховання почуттів національної гідності.
День Свободи в Україні був затверджений Президентом України Віктором Ющенко, враховуючи історичне значення революційних настроїв.
22 листопада 2004 дата початку «помаранчевої» революції в Україні, компанії загальнонаціональних протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори проти свавілля влади. Події були організовані та проведені прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді - грудні 2004 року.
Акція почалася після оголошення Центральною виборчою комісією результатів другого туру президентських виборів (у результаті першого визначилися два кандидати - Віктор Ющенко і Віктор Янукович), згідно з якими переміг В.Ф.Янукович. Після рішення Верховного суду було проведено повторне голосування другого туру, в результаті якого президентом України став Віктор Ющенко.
На жаль, влада, встановлена в Україні на той момент, не змогла реалізувати більшості очікувань, покладених на неї українським суспільством.
Згодом, наступним Президентом України став Віктор Янукович. День Свободи в Україні був скасований і об’єднаний з Днем Соборності України Указом від 30 грудня 2011 №1209 / 2011 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят" і відзначався з 2012 року - 22 січня.
Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації «братнім російським народом» Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України, відповідно до Указу Президента України Петра Порошенка № 872/2014 від 13-го листопада 2014-го року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддаючи належне шанування патріотизму і мужності громадян, які восени 2004-го року і в листопаді 2013 - лютому 2014 стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору, святковий День отримав нове дихання. «Встановити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада» - йдеться в Указі № 872/2014.
Україна Разом | День Гідності та Свободи | День Незалежності
Учням про День гідності і свободи в УкраїніШкільніновини

21 листопада – Михайла: історія свята, народні прикмети, погода
21 листопада православна церква вшановує архістратигаМихаїла. Християни вважають його одним із семи архінгелів (старших ангелів), архістратигом небесного воїнства, покровителем людського роду
Архістратига Михайла здавна називають ангелом-охоронцем усіх християн, а українці вважають його покровителем столиці нашої держави – Києва. Недарма на сучасному гербі Києва, як і стародавньому, зображений образ архістратига з мечем. 
У народній уяві архангел Михаїл змальовується мужнім лицарем, який перемагає всі темні сили на землі. Саме тому, коли гримить грім, наші предки говорили: це архістратиг Михайло веде війну з чортами. А ще кажуть: де б не заховався нечестивий - стріла архангела знайде його скрізь. 
Із Михайловим днем пов'язана ціла низка народних прикмет. З давнини вважають: з Михайла зима морози кує. Якщо в цей день випадає сніг, кажуть, що це Михайло приїхав на білому коні. «Як на Михайла вітер з полудня, то буде тепло і до пів грудня» - свідчить прикмета. А інша доводить: «Якщо Михайло з дощем не услужить – добру й суху весну ворожить».
22 листопада – початок Помаранчевої революції
Помаранчева революція — кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник — Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада2004 як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.
Основною базою об'єднаної опозиції стали західні і центральні області країни, у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь України. Громадська думка західних країн була переважно на боці української опозиції.
Для захисту своїх демократичних прав до Києва приїхало сотні тисяч людей зі всієї України.
Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не передбаченого прямо законодавством). Внаслідок компромісу, досягнутого фракціями Верховної Ради, після призначення повторного другого туру виборів були прийняті зміни до Конституції, які отримали назву Конституційна реформа 2004. Конституційна реформа зменшила повноваження президента, і, таким чином, знизила рівень значущості спірних президентських виборів.

23 листопада 1896 рокународився український композитор, піаніст, педагог – Віктор Степанович Косенко

Батько – Степан Семенович Косенко – генерал майор царської армії, помер у 1909 у Варшаві, мати Леопольда Йосипівна (уроджена Дорошевич, померла у 1919 у Житомирі. Діти – Марія, Олександр, Семен і Віктор – наймолодший. 1918 року закінчив Петроградську консерваторію по класах композиції у Н. А. Соколова та фортепіано у І. С. Миклашевської.
З 1918 викладав у Музичному технікумі в Житомирі (пізніше – директор Житомирського музичного училища). Жив з дружиною Ангеліною у будинку № 6 (тепер № 10) по вулиці Дмитрівській. У 1938 році училище назвали його ім'ям.
З 1929 викладав у Київському музично-драматичному інституті (з 1932 – професор). В 1934-37 працював у Київській консерваторії.
В історію української музики Віктор Косенко увійшов, насамперед, як неперевершений лірик. Його вокальна, камерна і симфонічна творчість наповнена романтичними інтонаціями слов'янської музики і народної пісні.





Одному з небагатьох українських композиторів того часу – Косенкові пощастило отримати європейську музичну освіту. Його дитинство пройшло у Варшаві. Він був справді вундеркіндом: ще у віці шести років, не знаючи нот, з голосу грав «Патетичну сонату» Бетховена. Унікальні здібності хлопчика розвивали професори Варшавської консерваторії. Музичну освіту Косенко продовжив у метрів Петербурзької консерваторії. Її тодішнім директором був відомий російський композитор Олександр Глазунов. Оцінивши обдарованість Косенка, Глазунов звільнив його від платні за навчання. У Петербурзі юний музикант зустрічався з Рахманіновим, Скрябіним.
Більшу частину життя Віктор Степанович прожив у Житомирі. Тут Косенко і його друзі-музиканти створили мистецьке середовище, яке не поступалося столичному. Як згадує співачка Зоя Гайдай, їхніми слухачами були, насамперед, селяни, робітники і солдати. На життя молодий Косенко заробляв ілюструючи музикою німі фільми. Сучасники розповідають, що глядачі бігали за ним із кінотеатру в кінотеатр, щоб послухати дивовижну гру музиканта. Адже Косенко був феноменальним піаністом.
Композитор прожив лише 42 роки. Уже професор Київської консерваторії, Косенко створив симфонічну «Молдавську поему», яку так і не зміг почути. Вона прозвучала лише в наші дні.
Виступав як піаніст із сольними концертами та в ансамблях. У своїй творчості, різноманітній за жанрами та переважно ліричній за характером, В. Косенко спирався на традиції російської (П.І.Чайковський, С.В.Рахманінов, О.Скрябін) та української класики (М. В. Лисенко). Товаришував із оперним співаком Іваном Паторжинським.
Помер 3 жовтня1938 року. Похований на Байковому кладовищі (надгробок - граніт; скульпторЛ.В.Шервуд).



24 листопада в історії
Як  розвивалися найцікавіші події в усьому світі

1859-й рік  - у Великобританії вийшла друком книга "Походження видів шляхом природного відбору, або збереження придатних порід у боротьбі за життя" англійського натураліста Чарльза Дарвіна, в котрій була викладена наукова теорія еволюції.
Весь наклад кількістю 1250 примірників був проданий за один день. На час смерті Дарвіна в 1882 році його теорія еволюції стала практично загальновизнаною і в знак пошани наукових здобутків вченого він був похований у Вестмінстері поруч з королями, королевами та іншими визначними особами британської історії.

1874 року  американський фермер Джозеф Гліден отримав патент на колючий дріт.
Першочергове призначення якого було обгородження пасовиськ для недопущення втечі худоби і забрідання тварин на сусідські ділянки. З цим винаходом пов'язаний початок боротьби за земельні наділи на Заході США, котра часто переростала у збройні сутички і фактично стала першопричиною кінця ери ковбоїв.
1969-й – Договір про непоширення ядерної зброї ратифікований у США та СРСР (президент США  Річард Ніксон підписав відповідний законопроект, договір був ратифікований Президією Верховної Ради СРСР).
У 1971 році  - Ден Купер, одягнутий в чорний костюм, білу сорочку, чорну краватку і з чорними окулярами на обличчі зайняв місце пасажира в літаку, що взяв старт з аеропорту міста Портленд, штат Орегон. Через декілька хвилин він показав стюарду щось, що було схожим на бомбу, і зажадав 200 тисяч доларів, чотири парашути і зауважив, що не розуміє жартів. Літак було посаджено в Сіетлі, де власті виконали вимоги Купера і евакуювали більшість пасажирів, після чого Купер наказав підняти літак в повітря і летіти в бік Мексики на невеликій висоті. Пролітаючи на висоті 3 кілометри над горами в південно-західній частині штату, Купер стрибнув з літка з парашутом. Після цього його ніхто не бачив і досі залишається загадкою чи вижив він, адже в момент стрибка за бортом була від'ємна температура, а сила вітру становила до 160 км/год. Лише в 1980 році на півночі штату восьмилітній хлопчик відкопав у піску на березі ріки Колумбія пакет з 5880 поміченими поліцією доларами, виданими Куперу в якості викупу.
У 2004-му  Центральна виборча комісія України оприлюднила офіційні результати виборів Президента України.
Переможцем було визнано Віктора Януковича.  Протокол підписали 11 членів комісії, один із яких, Олександр Чупахін, підписав його з позначкою, що цей документ "не відповідає волевиявленню українського народу". Не підписали протокол троє членів ЦВК — Андрій Магера, Руслан Князевич і Ярослав Давидович.

27.11.2017

О́льга Кобиля́нська (27 листопада 1863, м. Ґура-Гумора, повіт Сучава, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина, нині м. Ґурагумора Румунія
21 березня, 1942 Чернівці українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині.
         Батько, дрібний урядовець Юліан Якович Кобилянський, народився на Галичині (навчався у школі в Бучачі. Належав до шляхетського роду, який мав свій герб і походив із Наддніпрянщини. Проте папери про шляхетство з легковажної руки Якова Кобилянського (батька Юліана і діда Ольги Кобилянської, який проживав у Бучачі) не були нотаріально підтверджені, бо той вважав, що синові буде достатньо для заробітку його розумної голови. Це мало згодом великий вплив на долю письменниці.
         Мати, Марія Йосипівна Вернер, походила зі спольщено німецької родини. Її родичем був відомий німецький поет-романтик Захарій Вернер. З любові до свого чоловіка, Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала всіх дітей у пошані та любові до українства. Леся Українка дуже любила і глибоко шанувала Марію Вернер, називала її «наша лагідна «Свята Анна».
Брат Ольги Степан був живописцем (серед його творів — портрети сестри). Ще один брат — Юліан — прославився як філолог та автор кількох підручників із латинської мови. Сестра Ольги Євгенія мала правдивий талант до музики, майстерно грала на фортепіано.
Посилання: 
 https://uk.wikipedia.org/wiki/


28.11.2017
         Різдвяний піст має й іншу назву - Пилипів (Пилипівський) піст, а по-народному, Пилипівка. Ця назва походить від свята Святого апостола Пилипа, яке припадає на 27 листопада - останній день, коли їдять скоромну їжу перед постом (заговини). Апостол Пилипу слави вся проповіддю Слова Божого та чисельними випадками зцілення людей. Православна церква називаєйого учнем, другом Господа і подражателем страждань його (апостола Пилипа розіп'яли на хресті, як і Спасителя).

         Різдвяний піст – зимовий піст, він є для християн освяченням останньої частини року таємничим оновленням духовного єднання з Богом і приготуванням до святкування Різдва Христового. Лев Великий пише: "Сааме зберігання утримання відображене чотирма порами, щоб протягом року ми пізнали, що невпинно маємо потребу в очищенні і що при розсіянні життя завжди треба намагатися нам постом і милостинею винищувати гріх, який примножується тлінністю плоті і нечистотою побажань". За словами Льва Великого, Різдвяний піст є жертва Богові за зібрані плоди. "Як Господь ущедрив нас плодами землі, - пише святитель, - так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних".
Посилання: ogo.ua/articles/view/2014-11-28/45011.html
29.11.2017
Григо́рій Фе́дорович Кві́тка-Основ'я́ненко (18 (29) листопада 1778, с. Основа, Харківська губернія, Російська імперія— 8 (20) серпня 1843, Харків, Російська імперія — український прозаїк, драматург, журналіст літературний критик і культурно-громадський діяч. Засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
         Твори письменника утверджували високі морально-етичні якості людини з народу, відіграли помітну роль у розвитку української мови. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови.
         Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812, у виданні першого в Україні журналу «УкраїнскійВістникъ»(1816–1817, сприяв виданню альманаху «Молодикъ» (1843–1844.
         Походив зі старшинсько-козацької родини Слобожанщини Квіток, видатною своїми представниками як у козацький так і у імперський період. У оповіданні «Заснування Харкова. Старовинний переказ» розкриває історію свого роду. Звісно, це гарна та романтична історія, що не відповідає реальності. За цією історією одного дня, 13 червня 1604, до київського пана Ясенковського прибилися хворий старий з хлопчиком семи-восьми років на ім'я Андрій. За розповідями хлопчика та старого вдалося лише узнати, що батько хлопчика був опальний московський боярин на ім'я Афанасій і мешкали вони у Ризі. Старий невдовзі помирає. Хлопчик так сподобався своєю красою дружині та доньці пана, що вони назвали його «квіткою». Далі життя хлопця пов'язує його з донькою київського воєводи, за якою він доглядав. Йшли роки, росли діти, між дітьми чим далі тім більше розквітали почуття. Коли батько вирішив одружити свою доньку з іншим, вони потайки одружуються та втікають з Києва на схід. На березі річки Уди Андрій внаслідок вагітності дружини вирішує зостатися. Згодом до них приєднуються переселенці з Правобережжя, навколо виростають хутора та села, а місце де осів Андрій Квітка стає слободою Основою (нині частина міста Харкова. Саме під керівництвом Андрія Квітки з'явилося місто Харків на місці злиття двох річок, а отець Онуфрій (його знайдений рідний брат Григорій) стає першим керівником духовного життя на Харківщині. Це був прапрадід Григорія Федоровича, що заснував рід Квіток.
Посилання: https://ru.wikipedia.org/wiki/

30.11.2017
Наза́рій Назарович Яремчу́к (30 листопада1951, Рівня (тепер Вижниця) - 30 червня 1995, Чернівці) — український естрадний співак (тенор). Народний артист УРСР (1987).
Відомий насамперед виконанням українських пісень — «Незрівняний світ краси», «Чуєш, мамо», «Якщо мине любов», «Батько і мати», «Зачаруй», «А матіоли цвіт» «Червона рута», «Водограй», «Смерекова хата», «Стожари», «Гай, зелений гай», «Родина», «Я піду в далекі гори», «Пісня буде поміж нас», «Писанка», «Гей ви, козаченьки», «Я ще не всі тобі сказав» та інші. Крім того, разом зі своїми друзями-співаками Назарій знявся в музичних стрічках «Червона рута», «Виступає ансамбль «Смерічка» під керуванням Левка Дутковського», «Стартує пісня», «Ти плюс я - весна» та «Червона рута. 10 років по тому».
Посилання: https://ru.wikipedia.org/wiki/










Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Квест "Я люблю Україну!"

«Будьмо знайомі» - вечір відпочинку у гуртожитку Чернівецького вищого професійного училища радіоелектроніки