23 травня – День героїв.
Історична довідка
День
Героїв — це день пам'яті
всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність
України, це свято величі духу українських вояків — борців за волю України
та є символом
незборимості української нації.
День Героїв
відзначають понад сімдесят років. У суворі роки німецької окупації, у
час проти більшовицької збройної боротьби, українці на чолі з ОУН вшановували
пам'ять Героїв.
У 1941 році Другий Великий
Збір Організації Українських Націоналістів
постановив щороку 23 травня святкувати День Героїв. Свято було
приурочене до сумного дня 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця. Було також обумовлено,
що саме у травні пішли з життя «кращі сини України XX століття»: Микола Міхновський, Симон Петлюра та Євген Коновалець.
До здобуття
Україною незалежності свято святкувалося підпільно, з проголошенням
незалежності у 1992
році почало набувати розголосу.
Від 2014 року свято потроху
починає визнаватися державними та самоврядними органами, проходять
культурно-масові заходи, організовані владою[2].
Після початку
новітньої російської
агресії в цей день вшановують пам'ять про загиблих в ній захисників
України.
Станом на 2019 рік не є офіційним
державним святом, але щоразу більше відзначається органами місцевої влади[3].
Сьогодні День Героїв
широко святкується передовсім у Галичині, де до нього приурочуються офіційні урочистості[4][5],
але останніми роками відбулось значне поширення святкування в центральні та
східні регіони України. Національно-патріотичні організації домагаються
встановлення Дня Героїв офіційним державним святом.
Воно було
покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій
історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської
Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН.
Українські герої – це прості
люди, жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до
лав:
- руських дружин великого князя Святослава і короля Данила
- козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського
- Української Галицької Армії Мирона Тарнавського
- Січових стрільців Дмитра Вітовського
- Армії Української Народної" Республіки Симона Петлюри
- Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери
- Української Повстанської Армії
- членів визвольного руху шестидесятників
- активістів Небесної сотні
- воїнів АТО
Випускник 2011 року
- Ігор Крисоватий
Ігор Крисоватий народився 1992 року в місті Чернівці, зростав разом зі старшою сестрою. Через тяжку
хворобу рано пішов з життя батько Іван Максимович. За деякий час родина
переїхала до бабусі в село Бабине Вижницького району, де у 2002 році Ігор пішов у
5-ий клас Бабинської школи, і 2007 закінчив 9 класів. З 2007 по 2009 продовжив
навчання в загальноосвітній школі села Карапчів Вижницького району. Брав активну
участь у спортивних змаганнях шкільного та районного рівнів. Був капітаном
шкільної команди з волейболу, яка двічі ставала чемпіоном області серед юнаків.
Захоплювався футболом, виступав за місцеву команду.
Закінчив Вище професійне училище радіоелектроніки
в м. Чернівці, за комп'ютерною спеціальністю.
2011—2012 проходив строкову військову службу у
80-му окремому аеромобільному полку, в/ч А0284, м. Львів.
Займався пауерліфтингом, кандидат у майстри спорту.
Під час Революції Гідності брав активну участь у Чернівецькому
Євромайдані, їздив до Києва
з волонтерами.
У зв'язку з російською збройною
агресією проти України 8 квітня 2014 року мобілізований до лав
Збройних Сил України. Перша повістка прийшла, коли Ігор був у справах за
кордоном. Отримавши другу повістку, він одразу ж пішов до військкомату.
Молодший сержант, головний сержант
взводу — командир відділення 2-ї аеромобільної роти 87-го окремого аеромобільного батальйону
80-ї окремої
аеромобільної бригади, в/ч А2582, м. Чернівці (колишній 300-й полк). Спочатку
перебував у військовій частині, та на полігоні в Сторожинці. З 9 травня 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході
України у складі 3-ї батальйонної тактичної групи 80-ї ОАеМБр в районі
міста Щастя на Луганщині.
Нагороджений
·
Орден «За мужність» III ступеня, — за особисту мужність і героїзм, виявлені у
захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України
(02.08.2014, посмертно).
·
Почесна
відзнака Чернівецької міської ради Медаль «На славу Чернівців» (2015,
посмертно)
Коментарі
Дописати коментар