БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ

Цифрове середовище, дійсно, є небезпечнішим, ніж здається. Діти можуть сприймати свою активність у соціальних мережах як гру та не розуміти наслідків своїх дій, що може призводити до катастрофічних випадків.

Створення безпечного освітнього середовища, зокрема в інтернеті, формування навичок цифрової грамотності та поведінки у дітей у Всесвітній мережі, соціально-емоційна грамотність є важливими завданнями для Міністерства.

Наявність відповідних професійних компетентностей у вчителів включено до професійних стандартів та стандартів підготовки. Обов’язковість формування цифрових компетентностей у дітей включено до стандартів освіти та реалізується в освітньому процесі.

Ситуація в інтернеті є дуже небезпечною і швидко змінюється, тому маємо постійно відслідковувати нові тенденції в цифровому середовищі, вчасно на них реагувати та підвищувати обізнаність батьків, вчителів та дітей щодо можливих ризиків.

Зокрема,  Чат-бот «КІБЕРПЕС» у Telegram і Viber допоможе дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу та анонімно отримати допомогу.

Також в Україні діють телефони «гарячих ліній», за якими діти можуть отримати психологічну підтримку в разі, якщо вони потрапили в ризиковані для здоров’я ситуації, в тому числі випадки, пов’язані із соціальними мережами.

Національна дитяча гаряча лінія:

0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних)

116111 (безкоштовно з мобільних)

Безкоштовна цілодобова гаряча лінія для жертв домашнього насильства – 15-47

Безкоштовна Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства – 116-123

 Варто зазначити, що на події, які відбулися з дітьми, варто дивитись значно глибше і працювати з причинами, що призвели до таких вчинків. Найчастіше такі вчинки є наслідком психічного стану дитини. Причинами депресій у дітей, зміни поведінки та настрою можуть бути напружені стосунки з батьками, вчителями, однокласниками, нерозділене кохання тощо. Варто бути уважними до психічного стану дитини і за необхідності одразу звертатись по допомогу до фахівців. Вірогідність, що дитина в нормальному психічному стані та безпечному освітньому й родинному середовищі може стати жертвою подібних ігор, є значно меншою.

 Причини виникнення та ознаки суїцидальних тенденцій у підлітків

Криза підліткового віку, сповнена бурхливими емоційними сплесками дозрівання особисті і різними суперечностями, зумовлена становленням свого «Я» та пошуком свого місця у суспільстві. Саме підлітковий вік характеризується високими проявами девіантної поведінки.

Суїцидальна поведінка – це аутоагресивні дії людини, які свідомо та навмисно спрямовані на спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами.

Хочуть позбавити себе життя зазвичай діти з тих родин, в яких: часто трапляються конфлікти між батьками, а також між батьками й дітьми із застосуванням насильства; батьки ставляться до дітей недоброзичливо й навіть вороже. Чинниками ухвалення рішення вкоротити собі віку можуть бути також можуть бути: економічні проблеми в родині; рання втрата батьків; відсутність взаєморозуміння між батьками й дитиною; розлучення батьків.

Причиною спроби самогубства може бути депресія (через утрату об’єкта любові), яка супроводжується сумом, пригніченістю, утратою інтересу до життя та відсутністю мотивації до розв’язання нагальних життєвих завдань. Іноді депресія може й не проявлятися настільки очевидно: підліток намагається приховати її за підвищеною активністю, надмірною увагою до дріб’язків або зухвалою поведінкою – правопорушеннями, уживанням наркотиків тощо.

Найбільшим є ризик самогубства серед тих, хто вживає наркотики або алкоголь, під впливом яких підвищується ймовірність раптових імпульсів. Трапляється і таке, що смерть від передозування є навмисною.

Для багатьох підлітків, схильних до самогубства, притаманна висока навіюваність і прагнення до наслідування. Якщо трапляється одне самогубство, то воно стає сигналом до дії для інших підлітків, схильних до цього. Невеликі групи дітей навіть поєднувалися з метою створення якоїсь субкультури самогубств. Потенційні самогубці часто мають родичів, які покінчили із собою.

Іноді буває, що суїцид може бути безпосереднім результатом душевної хвороби. В такому випадку підлітки страждають на галюцинації, коли чийсь голос наказує їм накласти на себе руки. Спричинити самогубство може почуття провини та (або) страху й ворожості. Підлітки можуть важко переживати невдачі в особистих взаєминах. Дівчатам може здаватися, що вони вагітні.

Спроба самогубства - це бажання привернути увагу до свого лиха або викликати співчуття в людей, які оточують. Піднімаючи на себе руку, дитина вдається до останнього аргументу в суперечці з батьками. Вона нерідко уявляє смерть як якийсь тимчасовий стан, і після якого вона опам’ятається і знову житиме.

Підліток, щиро бажаючи вмерти в нестерпній для нього ситуації, насправді хоче лише налагодити взаємини з оточенням. Тут немає спроби шантажу, але є наївна віра: нехай хоча б його смерть приведе до ладу взаємини батьків, тоді скінчаться всі лиха, вони знову заживуть у злагоді й спокої.

Що ж відбувається з батьками, якщо власна дитина не може до них докричатися? Чому вони глухі настільки, що сину (доньці) доводиться пхати голову в зашморг, щоб його (її) почули?

Упевненість у власній правоті й непогрішності робить батьків разюче нетерпимими, нездатними без оцінок, осуду й повчання просто любити тапідтримувати дитину. Дорікаючи їй, батьки вимовляють часом слова настільки злі й образливі, що ними справді можна вбити. Вони при цьому не думають, що своїм криком буквально штовхають дитину на небезпечний для життя вчинок.

П’ятнадцятирічна дівчинка після опіку стравоходу (вона випила пляшку ацетону під час скандалу з матір’ю) розповідала: «Я була готова на все, аби тільки змусити її замовчати, я навіть вимовити не можу, як вона мене обзивала». Дівчинка не збиралася вмирати. А роки скитання по хірургічних відділеннях, складні операції та втрачене здоров’я — ось ціна невміння і небажання матері тримати себе в руках, коли їй здалося, що донька занадто яскраво нафарбувалася.

Важливо  батькам пам'ятати  наступну інформацію:

- якщо скандал уже розгорівся, слід зупинитися, змусити себе замовчати, усвідомлюючи свою правоту. У стані афекту підліток украй імпульсивний та агресивний;

- будь-який гострий предмет, що потрапив до рук, ліки у вашій аптечці, підвіконня у вашій квартирі - усе стане реально небезпечним, загрозливим для життя дитини.

Якщо людина серйозно замислила самогубство, то зазвичай про це можна здогадатися за характерними ознаками, які поділяються на три групи: словесні, поведінкові й ситуаційні.

Словесні ознаки:

1. Прямі і явні розмови про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».

2. Непрямі натяки про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».

3. Розмови або жарти про бажання померти.

4. Прояв нездорової зацікавленості питаннями смерті.

5. Запевнення у безпорадності і залежності від інших.

6. Прощання.

7. Повідомлення про конкретний план суїциду.

8. Подвійна оцінка значущих подій.

9. Повільне, маловиразне мовлення.

10. Самозвинувачення.

Поведінкові ознаки:

1. Будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо такі, що віддаляють від близьких людей.

2. Схильність до необачних і нерозсудливих вчинків.

3. Надмірне вживання алкоголю чи таблеток.

4. Відвідування лікаря без очевидної потреби.

5. Роздавання дорогих речей або грошей.

6. Придбання засобів скоєння суїциду.

7. Підбиття життєвих підсумків, упорядкування справ, підготовка до самогубства.

8. Нехтування зовнішнім виглядом.

9. Пропуски навчальних занять, не виконання домашніх завдань, уникнення спілкування з однокласниками дратівливість, пригніченість.

Емоційні ознаки:

1. Амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів.

2. Безпорадність, безнадія.

3. Переживання горя.

4. Ознаки депресії.

5. Почуття провини або невдачі, поразки.

6. Надмірні побоювання або страхи.

7. Почуття власної мало значущості.

8. Неуважність, розсіяність або розгубленість.

9. Надмірна самокритичність.

Найчастіше в передсуїциді у підлітків виявляються різноманітні варіанти депресивних станів (як ендогенних, так і реактивних) і ситуаційних реакцій, як правило, на тлі акцентуацій характеру. Основними ознаками депресії у дітей є: сумний настрій, втрата притаманної дітям енергії, зовнішні прояви суму, порушення сну, соматичні скарги, зміна апетиту чи ваги, погіршення успішності, зниження інтересу до навчання, страх невдачі, почуття неповноцінності, відчуття «заслуженого відторгнення», низька фрустраційна толерантність, надмірна самокритичність, замкнутість, агресивна поведінка. У підлітків це – сумний настрій, почуття байдужості, відчуття втоми, порушення сну, соматичні скарги, погана концентрація, тривожність, фіксація уваги на дрібницях, надмірна емоційність, замкнутість, розсіяність уваги, агресивна поведінка, неслухняність, схильність до «бунту», зловживання алкоголем чи наркотиками, погана успішність, прогули уроків.

Статистика підліткового суїциду

Самогубства – серйозна проблема сучасності за думкою всесвітньої організації охорони здоров’я і дев’ята по значимості причина смерті; тільки в Україні щорічно у результаті самогубства вмирає близько 7000 людей. Кожні 40 секунд у світі гине одна людина, вбивши себе власними руками. Статистика підліткового суїциду ще більш невтішна: це друга за частотою причина смерті серед середніх школярів. Це те, що турбує весь світ, те, що стосується кожного з нас, адже ми можемо запобігати, або навіть рятувати юні життя, якщо більше знатимемо про це явище і не будемо боятись говорити про це.

Підліток думає про смерть. Ознаки прихованої загрози

Якщо підліток думає про смерть, запитує про те, що стосуються даної теми, то це абсолютно не у всіх випадках означає, що він хоче вчинити суїцид. Це може бути просто прояв інтересу з метою пізнання цієї теми більш глибоко, все одно, що роздуми про пошуки сенсу. Для того, щоб розрізнити зацікавленість і приховану загрозу, можна запропонувати перелік маркерів, які допоможуть відповісти на це запитання.

Одними из ознак суїцидальної скильності у мисленні підлітка є наступні поведінкові характеристики:

– підліток став замкнутим, пригніченим, тривожним, мовчазним, часто звинувачує в невдачах самого себе, можуть простежуватися фрази пов’язані з почуттям провини, він мало спілкується з однолітками і вами;

– підліток часто говорить на тему смерті або прямим текстом заявляє, що якби його не було, всім було б краще. Запам’ятайте, такі слова не можна пускати за вітром, думаючи, що дитина просто привертає увагу.

Так, буває і таке, що певні особистості хочуть таким чином привернути увагу та можуть робити демонстративні спроби самогубства. Але, ці спроби можуть, на жаль, закінчуватися незапланованою втратою життя. З іншого боку, якщо ігнорувати такі заяви , можна пропустити істинні суїцидальні думки та наміри, і таким чином втратити дитину, адже це може бути не просто привертання уваги.

6. Самотність і не визнання в соціумі

Зараз підліток проходить шлях становлення власної самооцінки і себе як особистості, в корінь змінюється його психіка і мислення. Всі ці зміни змушують задуматися дитину про те, що ж вона вміє та на що вона здатна. Часто це призводить до емоційної розгубленості, до почуття нереальності того, що відбувається, виникненню комплекса неповноцінності. Якщо підліток на його думку або думку його близького оточення не відповідає нормам суспільства, відчуває себе самотнім, не може знайти однодумців, сприймає свою не схожість з іншими як мінус, то приходить до висновку, що він не гідний життя.

Як правило, самоушкодження підлітки завдають собі, коли навпаки НЕ хочуть власної смерті і таким чином намагаються показати, що їм потрібна увага, турбота і допомога. Але якщо не надати належної уваги дитині, не вказати на її сильні сторони, як особистості, не означити те, що вона не самотня, не проявити підтримку і не забезпечити їй почуття безпеки, то це може привести до жахливих наслідків.

Причини думок про самогубство:

Якщо підліток думає про суїцид, то це – дуже серйозний сигнал, адже прагнення до виживання – основний інстинкт людини. Причини думок про самогубство можуть бути різними, але фахівці виділяють кілька основних груп.

1. Такі захворювання психіки, як біполярні розлади, шизофренія, депресія, психосоматичні розлади, посттравматичний стресовий розлад, межовий розлад особистості, такі особливості особистості, як підвищена тривожність або тривожні розлади та інше.
2. Підлітки з такими важкими хворобами, як СНІД, травми голови, скронева епілепсія, розсіяний склероз, рак, або ж будь-яка форма інвалідності, змушують підлітка замислюватися про те, щоб полегшити свою долю.
3. Відчужений від соціуму спосіб життя. Це змушує підлітка відчувати свою самотність. Так чи інакше, в цьому віці дуже важливо відчувати свою приналежність до соціальних груп.
4. Стресові чинники, які так чи інакше наклалися один на інший. Наприклад: хворобливий розрив романтичних стосунків і, друг, що нещодавно помер; цькування в школі, конфлікти в родині та інше.

При цьому може спостерігатися:

– затяжні порушення сну і апетиту: турбують регулярні нічні жахіття, ваша дитина постійно не голодна і відмовляється від їжі;

– ви бачите, що ваша дитина втратила будь-який інтерес до життя, спілкування, соціалізації і до всього, чому раніше б вона надавала свою прихильність.

Причини самоушкоджень

Якщо ви помітили у своєї дитини порізи на тілі, і вас хвилює питання, для чого ж вона це робить, якими можуть бути причини даної аутоагресії, то підлітки часто говорять про наступне:

1. Самоушкодження як спосіб полегшення, якщо підлітка накривають сильні, часом незрозумілі почуття

Підліток може відчувати величезний спектр нових почуттів, емоцій, які раніше йому були невідомі. Те, що не відомо нам, то в чому ми не можемо розібратися в силу відсутності досвіду дуже часто лякає не тільки підлітка, але і дорослу людину. Якщо поруч не буде того, хто зміг би обговорити з дитиною, те, що її хвилює, то тоді вона обирає шлях фізичного болю, щоб заглушити емоційний біль, який часто викликає душевні страждання.

Через страх і невміння керувати власними емоціями (такими як: агресія, злість, роздратування тощо) підліток спрямовує їх у середину, а не назовні. Це можна пояснити тим, що фізичний біль внаслідок самоушкодження сприяє виділенню ендорфінів, дія яких сприяє поліпшенню емоційного стану.

2.  Самопокарання

Якщо у родині застосовувалося насильство і дитина не раз була його об’єктом, то вона продовжує знущатись над собою вже власноруч.

3. Демонстрація сили кохання до когось

Більшість з нас рано чи пізно стикалися з нерозділеним коханням або симпатією. Уся ця історія дуже сильно ранить емоційного підлітка.

4. Самоущкодження для того, щоб на підлітка звернули увагу

Таким чином він намагається показати його оточенню, що йому потрібна допомога і підтримка, адже йому дуже важко і він не може з цим впоратись.

5. Як спосіб позбутися від почуття спустошеності (відсутністі емоцій)

Коли підліток знаходиться у апатичному або навіть депресивному стані, психіка дуже сильно виснажується від кількості стресу та емоційного болю, саме тому, коли ресурс емоцій закінчується, на зміну цьому приходить порожнеча всередині. Людині починає здаватися, що вона нічого не відчуває, саме тому підліток вдається до швидкого методу відчути себе живим – фізичного болю.

6. Самотність і не визнання в соціумі

Зараз підліток проходить шлях становлення власної самооцінки і себе як особистості, в корінь змінюється його психіка і мислення. Всі ці зміни змушують задуматися дитину про те, що ж вона вміє та на що вона здатна. Часто це призводить до емоційної розгубленості, до почуття нереальності того, що відбувається, виникненню комплекса неповноцінності. Якщо підліток на його думку або думку його близького оточення не відповідає нормам суспільства, відчуває себе самотнім, не може знайти однодумців, сприймає свою не схожість з іншими як мінус, то приходить до висновку, що він не гідний життя.

Як правило, самоушкодження підлітки завдають собі, коли навпаки НЕ хочуть власної смерті і таким чином намагаються показати, що їм потрібна увага, турбота і допомога. Але якщо не надати належної уваги дитині, не вказати на її сильні сторони, як особистості, не означити те, що вона не самотня, не проявити підтримку і не забезпечити їй почуття безпеки, то це може привести до жахливих наслідків.

Причини думок про самогубство:

Якщо підліток думає про суїцид, то це – дуже серйозний сигнал, адже прагнення до виживання – основний інстинкт людини. Причини думок про самогубство можуть бути різними, але фахівці виділяють кілька основних груп.

1. Такі захворювання психіки, як біполярні розлади, шизофренія, депресія, психосоматичні розлади, посттравматичний стресовий розлад, межовий розлад особистості, такі особливості особистості, як підвищена тривожність або тривожні розлади та інше.
2. Підлітки з такими важкими хворобами, як СНІД, травми голови, скронева епілепсія, розсіяний склероз, рак, або ж будь-яка форма інвалідності, змушують підлітка замислюватися про те, щоб полегшити свою долю.
3. Відчужений від соціуму спосіб життя. Це змушує підлітка відчувати свою самотність. Так чи інакше, в цьому віці дуже важливо відчувати свою приналежність до соціальних груп.
4. Стресові чинники, які так чи інакше наклалися один на інший. Наприклад: хворобливий розрив романтичних стосунків і, друг, що нещодавно помер; цькування в школі, конфлікти в родині та інше.

Профілактика підліткового суїциду

Профілактика підліткового суїциду є не менш важливою складовою турботи про вашу дитину, ніж перевірки її уроків. Підлітки не здійснюють суїцид тільки через одну причину, найчастіше факторів досить багато, щоб їх відразу ідентифікувати. Часто, після того як підліток скоїв суїцид, його батьки говорять про те, що навіть не підозрювали, що подібне може статися з їхньою дитиною. Саме тому профілактика підліткового суїциду дуже важлива.

1. Не бійтеся говорити з дитиною про суїцид. Насправді, розмовляючи з підлітком про смерть, ми зовсім не підштовхуємо його до того, щоб він захотів власної смерті. Навпаки, дитина отримує можливість відкрито говорити про те, що вже давно її мучить, не дає їй спокою. Більш того, ваша готовність підтримати цю тему дасть їй можливість виговоритися, – суїцидальні думки, якими діляться з співрозмовником, перестають бути думками суіцідальнонебезпечними.
2. Будьте уважні до всіх ознак, які вказують на те, що з підлітком щось не так.
3. Якщо ви помітили якісь серйозні зміни в поведінці підлітка, то завжди варто запропонувати йому сходити на прийом до психолога, психотерапевта чи психіатра, оскільки пригнічені стани підлітка можуть бути спровоковані депресією, психосоматичними розладами чи іншими розладами психіки.
4. Постійно цікавтеся як у вашої дитини пройшов її день і, якщо у неї виникнуть проблеми, знайдіть час обговорити це разом з нею таким чином, щоб підліток сам (не без ваших прямих запитань) прийшов до об’єктивного висновку, чому виникла проблема і як її вирішувати. Якщо дитина сама не може впоратись, тоді підключайте свої сили.
5. Якщо підліток пережив будь-який сильний шок, втрату близької людини або травму, яка могла привести до посттравматичного синдрому, то йому необхідна відразу ж кваліфікована допомога фахівців. Звертайтеся, не бійтеся, адже на кону стоїть психічний стан та навіть життя вашої дитини.
6. Акцентуйте увагу підлітка на те, що труднощі, які він переживає – тимчасові, і що ви завжди є поряд з ним.

Як встановити контакт з підлітком?

Різні люди дивляться на одну і ту ж ситуацію по-різному. Те, що одному здається дурницею, іншому може здатися кінцем світу та може привести до різних депресивних думок. Дуже важливо встановити контакт з підлітком.

Зараз ваша дитина яскраво реагує як на похвалу так і на критику, що не має принижувати її власну гідність, та могла бути не такою серйозною, але будь-що у цьому віці може понизити або підвищити самооцінку дитини. Також для підлітків зараз авторитетною думкою є не батьки, як у молодших класах, – а однолітки та товарищі, і для того, щоб їм сподобатись і захистити свою самооцінку, вони можуть навіть поступитись своїм раніше сформованим переконанням. Підлітки дуже складно переживають стан конфлікту у тому випадку, коли думка інших не сходиться з їхньою, і відчувають велике задоволення, якщо думка групи співпадає з їх канонами. Звідси зрозуміло, що в середньому шкільному віці колектив однокласників стає тією безпосередньою середою, яка має найбільший вплив на формування моральної сфери підлітка, його поглядів, оцінок, моральних переживань і важливіших якостей його особистості.

Що ж, якщо скласти більш чіткі правила спілкування з підлітком, то вони звучать так:

1. Не намагайтеся дізнатися у нього про все за один раз, дійте поступово і відштовхуйтеся від того, чи хоче підліток спілкуватися. Навіть, якщо ви розумієте, що дитина потребує допомоги , і у неї є явні депресивні прояви в поведінці, не надто поспішайте нав’язуватися, якщо вона не налаштована на розмову. Але спостерігайте за ним, залишайте його ненав’язливо в своєму полі зору. Тоді підліток швидше сам почне з вами розмовляти, оскільки відчує потребу в тому, щоб поспілкуватись з кимось про те, що його турбує. Говоріть більше про себе, ставте запитання, щоб ваш розмова не була односторонньою.
2. У вільній розмові з вами дитина повинна відчувати рівність, розуміти, що вона не є вище вас, але і ви не вище за неї. Ви – його старший товариш, ліпший друг, який завжди може дати пораду, але не буде включати Батька, якщо почує щось, що не відповідає канонам вашого виховання. У разі, якщо підліток потрапив у халепу, але не усвідомлює цього належним чином (наприклад, погана компанія), то розкажіть йому історії з власного життя, про своє дитинство, поділіться життєвими уроками, які вам довелося пережити, але це повинно бути у стилі:

– Так, я пережив подібне, тому що мені ні з ким було поділитися цим і не було того, хто міг мені дати слушну пораду, але це мій досвід, я ділюся ним з тобою, використовувати його чи ні – вирішувати тобі. Я дуже за тебе хвилююсь, але всі ми в твоєму віці набивали гулі і, якщо що, я завжди поряд.

3. Не критикуйте і не засуджуйте інтереси вашої дитини. Від вас не повинно звучати докорів, що стосуються її способу життя, захоплення комп’ютерними іграми (без перебору, звичайно) або вибором друзів, все це може спровокувати або погіршити психологічний стан дитини. А якщо, навпаки, підліток хоче піти погуляти з друзями або з вами, то не бороніть цьому, заохочуйте бажання соціалізуватися і дихати свіжим повітрям, але встановіть чіткі рамки (вчасно повертатися додому, періодично дзвонити і повідомляти про своє самопочуття і місцезнаходження). Якщо дитина регулярно чогось дійсно бажає, особливо, якщо це соціалізація, – то це хороший знак і говорить про те, що ймовірно, вона далека від скоєння суїциду.
4. 4. Якщо ви хочете звернутися до фахівця, то ні в якому разі не лякайте підлітка тим, що ходити до психолога, психотерапевта або навіть до психіатра – не є нормальним. Поясніть, що лікувати його душу так само важливо, як застуду або зламану ногу, особливо, коли проблема настільки серйозна, як суїцидальні думки. Скажіть про те, що це тільки допоможе йому відповісти на багато запитань, на які не можуть дати відповідь інші. Проявіть власну ініціативу і скажіть про те, що ви б і самі походили до психолога чи психотерапевта, навіть в цілях профілактики, щоб бути завжди психічно здоровим.

 Пам’ятка для батьків! 

Зберігайте контакт зі своєю дитиною.

Важливо постійно спілкуватися з підлітком, незважаючи на зростаючу в цьому віці потребу у відділенні від батьків.

Для цього: розпитуйте і говоріть з дитиною про її життя, з повагою відносьтеся до того, що здається їй важливим і значущим. Головне при цьому робити акцент на думці «Я – не просто батько (мати), я – твій друг».

Прийшовши додому після роботи, не починайте спілкування з претензій, навіть якщо дитина щось зробила не так. Проявіть до неї інтерес, обговорюйте щоденні справи, ставте запитання. Зауваження, зроблене з порога, і зауваження, зроблене в контексті зацікавленого спілкування, будуть звучати по-різному!

Пам'ятайте, що авторитарний стиль виховання для підлітків неефективний і навіть небезпечний. Надмірні заборони, обмеження свободи і покарання можуть спровокувати у підлітка відповідь агресію або аутоагресію (тобто агресію, спрямовану на себе). У підлітковому віці кращою формою виховання є укладення домовленостей. Якщо заборона необхідна, не пошкодуйте часу на пояснення доцільності заборони. Якщо ж дитина продовжує протестувати, то постарайтеся разом знайти рішення, яке влаштовує і вас, і її.

Говоріть про перспективи в житті і майбутньому. У підлітків ще тільки формується картина майбутнього, вони бачать або зовсім віддалене майбутнє, або поточний момент. Дізнайтеся, що ваша дитина хоче, як вона має намір добиватися поставленої мети, допоможіть їй скласти конкретний (і реалістичний) план дій.

Говоріть з дитиною на серйозні теми: що таке життя? У чому сенс життя? Що таке дружба, любов, смерть, зрада? Ці теми дуже хвилюють підлітків, вони шукають власне того, що в житті цінне і важливе. Говоріть про те, що цінне для вас у житті. Не бійтеся ділитися власним досвідом, власними роздумами.

Відвертарозмова на рівних завжди краще, ніж «читання лекцій», батьківські монологи про те, що правильно, а що не правильно. Якщо уникати розмов на складні теми з підлітком, він все одно продовжить шукати відповіді на стороні (наприклад, в інтернеті), де інформація може виявитися не тільки недостовірною, а й небезпечною.

Дайте зрозуміти дитині, що досвід поразки також важливий, як і досвід в досягненні успіху. Розповідайте частіше про те, як вам доводилося долати ті чи інші труднощі. Конструктивно пережитий досвід невдачі робить людину більш впевненою у власних силах і стійкою. І навпаки: звичка до успіхів часом призводить до того, що людина починає дуже болісно переживати неминучі невдачі.

Проявіть любов і турботу, розберіться, що стоїть за зовнішньою грубістю дитини. Підліток робить вигляд, що ви зовсім не потрібні йому, він може знецінювати прояви турботи і ніжності до нього. Тим не менше, йому дуже важливі ваша любов, увага, турбота підтримка. Треба лише вибрати прийнятні для цього віку форми їх прояву.

Знайдіть баланс між свободою і не свободою дитини. Сучасні батьки намагаються раніше і швидше відпускати своїх дітей «на волю», передаючи їм відповідальність за їхнє життя і здоров'я. Цей процес не повинен бути одномоментним і різким. Надаючи свободу, важливо розуміти, що підліток ще не вміє з нею обходитися і що свобода може ним розумітися як вседозволеність. Батькам важливо розпізнати ситуації, в яких дитині вже можна надати самостійність, а в яких вона ще потребує допомоги та керівництва.

Не робіть дитину свідком сімейних конфліктів між батьками, не залучайте до «з’ясування стосунків» дорослих!

Зробіть все, щоб дитина зрозуміла: саме по собі життя – це та цінність, заради якої варто жити. Якщо цінність соціального успіху, гарних оцінок, кар'єри домінує, то цінність життя самого по собі, незалежно від цих речей, стає не настільки очевидною. Важливо навчити дитину отримувати задоволення від простих і доступних речей у житті: природи, спілкування з людьми, пізнання світу, руху. Кращий спосіб прищепити любов до життя – ваш власний приклад. 

Пам’ятайте, нічого жахливого не трапиться, якщо ви дасте своїй дитині відчути її важливість, залученість до вашого життя та готовність бути поруч в скрутну хвилину. Краще, якщо є така можливість, звертатися до фахівця-психотерапевта чи психіатра, оскільки в більшості випадків, якщо підліток висловлює суїцідальні думки, він потребує індивідуального огляду на можливу наявність психічного захворювання. Бажаю вам взаєморозуміння та теплих сімейних стосунків!